Хто ти?
з рубрики / циклу «струни»
Клубочиться в душі густим туманом невідомість.
Грудневий вітер щось несе і сльози сушить.
Від відчаю готовий втратити я вже свідомість.
Туга знущається і пісню серця глушить.
А ти вдяглась у маску і тримаєш позу.
І не бажаєш чути жодного благання.
Даєш емоцій, ніби лікар коле дозу.
Та наче каву грієш сподівання.
Все швидше й швидше мене крутить вир.
Я вже сліпий від тебе і бажання.
Хто ти скажи – чи кат, чи поводир?
Куди ведеш мене до прірви чи в кохання?!