СМІХ ДО СЛІЗ
Зайшов до кума в гості кум. І каже: - Вір, не вір.
Такого, знаєш, я утнув. На себе злий, як звір.
Знайомий дядько попросив. Мій поруч з ним гараж.
Нову канапу нести вдвох. На шостий поверх аж.
Поставив, звісно, могорич. Розпили тут же враз.
Чекали поки меблі ті, - вже й вечір догоряв.
Не знаю, що й до чого, як. Такий я хлоп дурний.
І сміх, і гріх. Туди – сюди. Три рази «перли» ми!
- Чого ж три рази несли ви? Чому це сміх до сліз?
Бо перший раз не той був дім, а інший раз – під’їзд…
2015
