25.12.2015 23:05

для всіх

196

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Іній полиновий

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

З нахолоджених зашпорів сну

В хмурім присмерку сонце звелося.

Вчувши досвітку звабу ясну, 

Крил пташиних стрімке безголосся

Мріє в небо, захмарене трохи.

Між багрянцями з тьми протиріч

У слабких промінців мерехтінні

Сходить сном насторожена ніч, 

Розгубивши сполохані тіні

На пришерхлий полин край дороги.

Срібно сіються відблиски з віт, 

Опадають морозні тумани

В полинового інею світ.

Не питай, то криштальні омани

Чи лиш стан крижаної вологи.

Вітерець колихне з полину

Зачаровану мить найніжнішу.

Не питай, чом з тобою майну

У криштального інею тишу

Через серця лункі застороги.