Духмяніють осінню жоржини

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Споловіли зір пекучі зливи

З літнього заквітчаного сну,

Осінь вітерцем медові сливи

Трусить у туману пелену.

Плину за туманами. Ще трохи –

Й осягну жадане щось, моє.

Солодом осінньої знемоги

Вповні серце в скроні віддає.

Тихо так. Лиш сполохом пташини

Сни тріпоче нічка запашна.

Духмяніють осінню жоржини

В кетягах достиглого вина.

Візьміть участь в обговоренні

22.09.2015 09:11 Тетяна Белімова => ©

Дуже гарно! Чудово!
Ми на дачі висаджуємо дуже багато жоржин - різних по кольору і формі. Моя мама на них каже "аргонії" - так її батьки навчили. Більш невибагливих квітів я не знаю. Єдине, що клубні треба вчасно викопати.

21.09.2015 21:22 Панін Олександр Мико... => ©

В листопаді

золота стежина

Губиться в безодні межі хмар,

ДУХМЯНІЮТЬ ОСІННЮ

ЖОРЖИНИ,

У п`янкий занурені нектар...

21.09.2015 20:12 Ірина Мельничин => ©

Надзвичайно красивий вірш). Передає всю оту атмосферу,так чудесно описує те все). Я навіть не певна, що мпю право коментувати такі барвисті й професійні поезії.:`D :-)

21.09.2015 20:06 Анна Ольтенберг => ©

Це Неймовірно Гарно!!!

21.09.2015 17:52 Марія Круль => ©

Так захотілось тих медових слив..... .Прегарний вірш.

21.09.2015 17:26 Тадм => ©

Смачний вірш. Солодкий :))

21.09.2015 16:50 Світлана Рачинська => ©

Краса чаруюча!!! Захопило подих! Духмяно гарно...

21.09.2015 15:38 Люлька Ніна => ©

Дуже гарно сказано, чудово, поетично. По Ваших віршах я ще раз відчуваю красу, різнобарвя і велич нашої української мови. А строки "Духмяніють осінню жоржини",сподобались надзвичайно.

21.09.2015 14:38 Ольга Шнуренко => ©