Ель-Ніньйо
У листопаді вишні не цвітуть
а кожен подих холодом проймає
і лічиш дні
короткі як видіння
чекаючи благословенного Різдва
доконюючи досконалість шопки…
та іноді крізь сон
із небуття
приходить хлопчик
сонячне дитя
із голубими
ясними очима
в яких загублена
забута назавжди весна
як біла лілія купається в ріці
- візьми її
і хай зірвуться із ланців вітри
руйнуючи мій паперовий світ
в якому хтось спасає грішну душу
мусони вимиють весь споконвічний бруд
на тому боці розуміння
де прокляття…
та буде все як є
я не зруйную те, що не створив
час розбивати келихи бажання
мій паперовий просто упаде…