Моє кохання білий лабрадор
ще не прив’язаний за поводок до ніжної руки
не поводир
дурний бо
ненавчений пес
який чекає нагороди за лояльність
воно не знає, що таке апорт
сидіти
голос
чи шукати слід
воно собака, що ступає слід у слід
щоб корячись служити научитись
не прожени...
моє кохання осені печаль
як теплий, неновий вже плащ
який із гонору не одягнеш на плечі
холодний день у сутінки сховає
твій силует
і не зігріті поцілунком пальці
моє кохання…
хіба загорну в листопад?
то абрикоса гола як бажання
то відцвіла у тім вікні герань
де тіням не бракує ніжності і світла
