Сповідь маски
Сховаю обличчя під маскою,
Так легше завжди йти до сповіді,
Сказати, що слабну відвагою.
Це перший з гріхів мого сорому.
Було залишатись німотною,
Та більше мовчати не в змозі я.
Навіщо? Чи є таки відповідь?
Та сповідь не повна питаннями.
Хай маска дарує ту впевненість,
Якої здобути не випало.
Якщо ж упізнає на лихо хто,
Нехай не осудить зневагою.
