ДВІ СИНІ ПРИЩІПКИ
На дверях ванної кімнати
зйомної квартири
мого вінницького колеги-поета Миколи
синьою, жовтою і червоною фарбою
товстими літерами
рішуче виголошені гасла: «ЛИЦО», «НОГИ», «РУКИ».
Ні! Поверх цих написів мають висіти
аж ніяк не махрові вогкі рушники квартирантів!
Поверх «ЛИЦЬ» мають висіти обличчя
усіх квартирантів, що лукаво кривили усмішкою
і нервово сіпали оком у цій квартирі.
Поверх «НІГ» мають висіти всі квартирантські ноги,
що боязко підгиналися, тремтіли з остраху,
ниючи від непосидючості в цій квартирі.
Поверх «РУК» мають висіти
нечисті, заплямовані гріхом, руки всіх квартирантів,
пальці котрих параноїдально тарабанили
в цій схвильованій квартирі.
«ЛИЦЯ» і «РУКИ»,
марно ви затуляєтеся одне другим,
ховаючись від себе справжніх.
«НОГИ», марно ви ниєте в нервовому очікуванні.
Лиця, вам не вистрибнути за незрушні чавунні маски.
Руки, вам не визволитися від мозолів та зморшок.
Ноги, вам не втікти зі світу оцифрованих усмішок
та двійкової щирості.
Ваша карма –
висіти на дверях зйомної квартири
і чекати на місцевого квартиранта,
мого вінницького колегу-поета, Миколу.
Ось він вже йде
і врочисто несе свою сонну посмішку у ванну,
аби вибілити зубною щіткою себе та вишкірені оголені зуби.
Аби щільно зафарбувати вас, «ЛИЦЯ», «НОГИ» та «РУКИ».
Аби позаклеювати вам роти, боязкі несміливі створіння.
І я би сказав, що у вас ще є шанс
та можливість докорінно змінити ситуацію.
Але пізно: дві сині прищіпки
вже обкрутили натягнутою між ними мотузкою
гачок напроти слова «НОГИ»,
аби не дати "НОГАМ" утікти разом «ЛИЦЯМИ» та «РУКАМИ».
Ні, не втікти вам від цих двох прищіпок,
бо вони – ваші милиці,
подаровані вам люблячими матусями,
щоб захистити вас, підперти ваші тіла своєю турботою
у скрутні для вас часи...
Ви всі на гачках, котрі глибоко вбиті у вас.
І навіть не надійтеся –
вони зовсім не для вішання рушників.
Виривайтеся мерщій з їхніх пут
і біжіть світ поза очі!
© Саша Обрій.
