Зима... все ж пройде...
Вірш про зиму
Колись зима в душі пройде,
Коли вирішуйте самі.
Але невпинно життя пливе
І сумно так мені...
А за вікном сніжок летить,
В душі метелиця панує,
А як те серденько тремтить,
Коли в тобі любов вирує...
Іду по снігу - білому коврі,
А він рипить і щось шепоче..
Як зараз важко у житті,
Як серденько забутись хоче.
Чому ті спогади живі???
Чому не тануть, мов той лід???
І ці роки такі важкі,
А зустрічі - солодкий мід.
А сніг тремтячим полотном
Летить і падає до ніг.
Як важко бути німим тлом,
Але змітись ти не зміг.
