Сумна і квола полетіла зграя
А я ні сну, ні волі вже не маю.
Від мене лиш дві перехресні тіні
Спадають то на двері, то на стіни.
А ще, як душу різала на грами,
Лишилось коло сотні темних зламів.
І все.
І час в годиннику минає.
Мене немає. Все. Мене немає.
А завтра навіть зламів вже не буде.
Ходитимуть надворі птиці-люди,
Сміятимуться діти стоголосі,
Зима нарешті подолає осінь,
Свята захоплять світ шаленим блиском,
І небо, небо врешті буде чисте,
І десь далеко будуть друзі й рідні.
А я, як тінь, -
Зникатиму опівдні.