Вогняничко
з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»
Жаль, якщо не чули геть про них.
Про яскраве світло не питали?
Тож послухаєте про птахів чарівних...
Маленька пташко, в лісі що живеш,
Ховаєшся в нічних лілеях дзвону.
Для світу трохи теплоти несеш,
А для пітьми - даєш вогню ще фону.
Це пір`я - то насправді все вогонь.
Гаряча, та коли тебе тримають, -
Холодна, синя з дотику долонь,
Чому то так - ніхто те не спитає.
Гаряча. Мов вогонь твоє серденько
Маленька й добра пташка із лісів,
Пархаєш з гілок ніжно так, легенько,
Відома декому з історії дідів.
Тебе не знають: "Що це там за вогник?"
Але - дарма. Ти ніжна і жива.
Буває інколи - заскочеш в човник.
Ти справді пташка, створена з тепла.