Німфо
з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»
Твій голос - то спів струмка,
Живого струн скрипаля,
Душа - ніжна твоя, тонка,
Лунає десь там, іздалля.
Твій дім - ліс чи гори високі,
Чи озеро чисте й прозоре,
Смарагдові очі - глибокі,
Краса твоя та неозора...
Ти волю тримаєш в долонях,
А сльози - із серця жалю,
Вітри мов співають у скронях,
А голос немов з кришталю...
Ти дивна. Весела, мов вічна,
Всібіч розливаєш тепло.
У світі живеш ти одвічно,
І подихом сієш зело...
Чекаєш без суму ясного
Яскравого сонця у хмарах.
Дощу весняного рясного,
Той час перевтілюєш в чари..
