СОН В МІСЯЧНУ НІЧ
Місяць повний угорі,
День ночує на дворі,
Де не спиться дідусеві,
Міцно спиться дітворі.
Вітерець тихенько віє,
Серце з туги часом мліє,
Що не встигне доробити
І з задуманим зітліє.
Тіні ходять ходуном
Від гілок, що за вікном,
Скрізь холодне світло лине
І тривожить дивним сном.
Сич вмостився і кричить
Видно йому, той не спить,
Сили темні підступили,
Щоб свідомість придушить.
Підсвідомість копошиться
В ній сидять тисячоліття,
В сні видиме з невидимим
Не збираються мириться.
Три – чотири серед ночі,
Нема сну, хоч коли очі,
Місяць в душу зазирає
Й робить з нею, що захоче.
В річці вода потемніла,
В берегах нечиста сила,
Місячна доріжка в’ється
Всіх русалок розбудила.
Не ходіть туди, хлоп’ята,
Не жартуйте й ви, дівчата,
Залоскочуть нехрещені,
Спіть спокійно в своїй хаті.
Світило в небі бовваніє,
На місяць собака виє,
Чи особачена душа
Холодним викликам радіє.
м. Київ, 26.06. 2013р.