ЗВИЧКА
Тече з джерел водичка,
Ріка русло шукає,
До зла і добрА звичка
Байдужістю зростає.
Звикають до багатства,
І бідність тут не вада,
Де щастя, де нещастя –
Шматок хлібця – відрада.
Краса тьмяніє з часом,
Потворство не вражає,
Чуже стає вже нашим,
До неподОбств звикають.
Скрізь лине матірщина,
«У Бога душу» травлять,
Де краще – Батьківщина,
Рідне, своє знеславлять.
Бажання мав й мету-
Не взяв, не досягаєш,
Зубами - на хвосту,
Як гриву, не втримаєш.
Кохаєш, що в руці
Потвору а чи вроду,
Зваривсь на молоці,
То дмухаєш на воду.
Відомо, що з умов
Рефлекси суть умовні:
Себе не поборов -
Причину вабиш зовні.
Як кращого не знав
А у руці – синиця,
ЖурАвля - не хапав
Аби не провалитись.
Команда - лиш де «пас»,
Де підстраховка звична,
Лупцюють завше нас
Де лікоть недотичний.
То ж бо й є – синичка -
Найкраща в світі звичка!
м. Київ, 10.08. 2013р.