Спізнився дощ
На випадкову зустріч дощ спізнився..
Спізнився дощ на випадкову зустріч,
Залив сльозами землю в каятті,
Хотів покликати в підмогу собі грози,
Та грози лиш багаті на погрози,
Погуркали й за хмару залягли.
Умив сердешний листя на деревах,
Замурзаних пташок і звивини доріг,
Якщо на те, то вмив би й саме небо,
Та від природи вгору падати не міг.
І все заради тої, що не дочекалась,
За обрій пурхнула. Де знов її знайти?
Якби ж він знав, що чайка в вітер закохалась,
Бо той на крилах міг її нести.
Та дощ не знав, самотньо сльози ллючи
На стомлені від посухи поля.
Мовчали всі, і, спрагло воду п’ючи,
На цю трагедію дивилися здаля.
Городець, Осінь, 2015
