О, плем’я окрилене, плем’я пернате!
Відірване ти від землі.
На мить би з тобою тяжіння здолати,
Розправивши крила в імлі.
Дихнути хотілося б вітряним киснем
Процідженим ситами хмар,
А далі – нікчемним єством ненависним
Буття волочити тягар.
Й таїти весь вік в плазуна оправдання,
Як трепетно, бруду земному чужа,
Летіла поверх всіх надій і страждання
На крилах, на крилах пташина-душа
_
Пернатое племя, летящее племя,
Оторванное от земли,
Хотя бы на крыльях, хотя бы на время,
Хотя бы на час не в пыли.
Хотелось бы час подышать кислородом,
Процеженным сквозь облака,
А дальше — в грязи безобразным уродом
Ворочаться бы века.
Века вспоминать в богоданном преданьи,
Как, перья топорща и часто дыша,
Летела поверх всех надежд и страданий
На крыльях, на крыльях пичужка-душа.
