11.01.2016 08:31

для всіх

374

9 | 9

 © Ольга Шнуренко

Романтизм і прагматизм

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Ми, наче птахи, зграю гуртували, 

шукаючи тепла для змерзлої Душі, 

Невидимий місточок будували

Через наївні і такі прості вірші…

Але ніякий гурт нас не єднає -

У кожного своя і радість, і біда, 

У натовпі самотньо замерзає

Заклякла, злякана, напівжива Душа…

Не так лякає нелегка дорога, 

Що є важкі підйоми, спуски й крутизна, 

Що місяць в небі задрімав безрогий, 

І править світом всемогутня сила Зла…

Більш лячно збитися в пітьмі з дороги, 

І не знайти хоча б якийсь дороговказ, 

Ще важче відігнати страх тривоги, 

Звільнитися від смутку, болю і образ…

На жаль, життя - банальне і буденне, 

Але ще й досі пам’ятаю світлі дні, 

Те диво неймовірне, незбагненне -

Душа, як лілія, розквітла у теплі…

І спогад той ще й досі зігріває

Про щирі почуття без фальшу та прикрас, 

Коли думки лилися водограєм, 

І музи запросили Душу на Парнас…

Ідилія сьогодні не в фаворі, 

Сьогодні править світом віра в прагматизм, 

Та, як раніше, в небі світять зорі, 

І в моїм серці буде завжди романтизм…

м. Київ, 11.01.2016