Стукають у двері. Відчиняю - ти.
Зачиняю зразу ж : "Геть собі іди!"
Плачу у подушку знову цілу ніч,
Плачу і не знаю в чому річ.
Стукаю у двері. Відчиняєш - я.
Зачиняєш зразу ж: "Йди, звідкіль прийшла".
Міряєш кімнату кроками всю ніч.
Ходиш і не знаєш в чому річ.
Голову втрачаєм з горя і журби.
Я біжу до тебе, а до мене - ти.
Божевільна близкість, поцілунків смак
У траві. Над нами - небо у зірках,
Безкінечний простір і хвости комет.
На моєму тілі поцілунків мед.
"Я тебе кохаю", - ніжно шепочу.
З неба покотилась зірка у траву.
"Ти мені потрібна. - чую, мов у сні, -
Як же із тобою солодко мені..."
Місяць задивився на шаленство рук.
Так завжди буває в нас після розлук...