28.01.2011 01:22
-
483
    
  - | 1  
 © Світлана

Стукають у двері. Відчиняю - ти. 

Зачиняю зразу ж : "Геть собі іди!" 

Плачу у подушку знову цілу ніч, 

Плачу і не знаю в чому річ. 

Стукаю у двері. Відчиняєш - я. 

Зачиняєш зразу ж: "Йди, звідкіль прийшла". 

Міряєш кімнату кроками всю ніч. 

Ходиш і не знаєш в чому річ. 

Голову втрачаєм з горя і журби. 

Я біжу до тебе, а до мене - ти. 

Божевільна близкість, поцілунків смак 

У траві. Над нами - небо у зірках, 

Безкінечний простір і хвости комет. 

На моєму тілі поцілунків мед. 

"Я тебе кохаю", - ніжно шепочу. 

З неба покотилась зірка у траву. 

"Ти мені потрібна. - чую, мов у сні, -  

Як же із тобою солодко мені..." 

Місяць задивився на шаленство рук. 

Так завжди буває в нас після розлук... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!