Паперовий
Народжуючись, щенята стають собаками.
Котенята стають кішками і котами.
Корівки приводять телят, що стануть корівками.
Коли народився я – моя мати
принесла в руках папірець.
І я сам став тим папірцем, а він став мною.
Спочатку я літав паперовим літаком поміж хмарами.
Пізніше, батьки змайстрували з мене паперовий корабель
і посадовили його в глибоку глибоку калюжу.
Пливи, мій кораблику, тільки пливи!
За стернового хай править тобі мудрий вітер...
Щоразу, відправляючи мене в чергове плавання,
до щогли прилаштовували нове паперове вітрило.
І ось вже не десятки, а сотні таких вітрил
обліпили мене густо, неначе весняні котики.
Проте, під вагою їх плисти ставало дедалі важче і важче.
І настав той день, коли папірці,
замість того, щоб з вітром тягнути за обрій,
потягнули мене на самісіньке дно калюжі.
Пливи, мій кораблику, тільки пливи!
Потопившись, відроджуйся знов папірцем
в материнських дбайливих руках.
І струшуй з плечей своїх паперових
паперовий тягар
паперових вітрил,
паперове життя,
паперових людей,
паперову вуаль
з паперових очей,
мов пожовкле осіннє листя...
© Саша Обрій.
