Олл інклюзів
Подаруй мені трішечки тиші,
не базікай так лунко, мій сусіде автобусний.
Подаруй мені трішки романтики,
дівчинко, позаду мене, не блюй так відверто...
Подаруй мені трішки казковості,
не хропи так натхненно, хоробрий вояко,
у цьому нічному салоні,
ніби вдруге наснилася битва тобі при Салоніках.
Мов хропіння твоє – то розірвані кулі й снаряди,
і усім пасажирам загрожує повна контузія...
Що ж, бувайте, кохані мої...
Маю вас полишати й пірнати в пітьму незнайому
без спорядження аквалангіста.
Стривай, брате вітре, не рвися так нагло
ув обійми палкі.
Хоча й нині мені вистачає цілком усвідомлення:
ти – лишень перепад атмосферного тиску.
Однак, чом так холодно? Холодно писку
в цю ніч, одержиму безсонням
моїх неспокійних автобусних друзів...
Ось такі пироги.
Ось така благодать.
Олл інклюзів.
© Саша Обрій.
