Осінь... дива за віконцем й паперовий човник
на тОму березі річки
горобці та квіти.
а в нас за вікнами мжичка
на траву та віти -
з-поміж хмар сонечко гляне
промінцями скоса
там, де той легіть гуляє
по калюжам босо
й легенько дме на вітрильник
та й перевертає,
з усміхом в небі на крилах,
птаховітром стане.
і паруси раптом звуснуть
на човЕнці брудно...
а на кодолах білизна
самотою будень -
вийде газдиня із хати
та й сплесне руками,
кинеться все геть знімати
прання під дощами.
бриж на калюжах та річці
зійде весь навіки
і сльота, мжа закінчиться,
кудись раптом зникне...
