Я- Україна!
з рубрики / циклу «Про мою Україну»
Порвало душу мою в шмаття,
Вщент спопелило її багаття:
За кожен стоптаний колосок в полі,
За кожну згублену у борні долю.
Мене вже, майже, поглинув відчай,
іду тернистим шляхом- узбіччам.
Зробила вибір, хоч як тяжко,
Хай я маленька, все ж вільна пташка!
Я не скорюся речам із медом
І буду жити під мирним небом,
Бо ж не сприймаю брехю й кайдани,
Я дивна Донька Війни й Майдану!
Зі сну збудили мене жорстоко,
ножа встромили не кліпнув оком!
А «брат» могилу тихцем готує,
Мов, прокажений, усе гарує…
І все приспати мене він мріє,
Моя ж Душа що не день марніє.
Дитини сльозами, матері болем
Віками щедро скроплено Волю…
А Ви все йдете і все по колу,
солодкі крихти з чужого столу…
«Нехай хоч так аби вже не гірше»
і заганяєте ніж той глибше!
Давно не чуєте мене кволу,
забули предків, себе й мову .
« Все не на часі» й «нема потреби»,
то ж прошу вирішіть, я вам треба?
Полтава, 15.01.2016