Моя Україна
з рубрики / циклу «Про мою Україну»
Моя Україна, розхристана боса...
Нескорена духом, розп’ята в борні.
Земля її плаче сльозами у росах
ОдИн за одним ідуть чорні дні.
Моя Україна - зболена мати,
На сина чекає вона із війни,
Яку принеслА ота біснувата
З сусіднього поля орда сарани.
Моя Україна – донька без тата,
З ясними очима і сумом в душі.
Осиротіла батьківська хата,
крик не почутий її на межі.
Моя Україна - зранене поле,
Не родить де хліб, лиш кричить вороння.
Щедро окроплене потом і болем,
де вибухи будять не спів солов’я...
А ще Україна - згага до волі,
Що голосом предків відлунює в нас!
Це серце до серця, долоня в долоні,
Земля, де ще промінь надії не згас!
