Смуга "Ікс"
Ти вже там
ти захований попелом, смутком і кригою
На столі вистигає
чи кава чи спогад про вересень
Починалося все це вітрами, піском
та скінчиться відлигою
Я дивлюся у ніч, в обіцянки зими
десь в чорноті під перстнями
Десь в проваллях, в підвалах де ми оселилися з вічністю
десь за смугою Ікс, де снігами встелилися
блиском від кришева
Твої крики, погрози, ридання здавались комічними
Не любила ні губ, ані пальців... мабуть і здебільшого.
Так, була не одна
ось на шкірі гарячі, потворні примарення
Хтось віддав важкий одяг з плечей, марно силував кавою
А проте того жаху не виб`єш ні сном ні відварами
вивертало від нього - НАДтеплого, чуйного, жвавого
Підвертаючи ноги, втрачаючи сили і цінності
(бо тепер вже снігами встелило Дорогу до спокою)
Чи то йшла чи повзла а чи бігла - немає відмінностей
жінка втрачена, зламана, злякана, дика і проклята.
Терпнуть руки, і вії від бурі вкриваються інеєм
а вона посміхається, вверх продираючись в маренні
Почалось викривляння, політ і теперь Дійсність змінена
так, програла мабуть із зимою в останньому спарингу
Тихо ляже, почується пісня про долю і привидів
що колись ти співав в одинокій безцільній прогулянці
вона вмоститься в сніг біля тебе - без сенсу і приводу
на тобою відкритій колись і занесеній вулиці.
Київ, 18/09/2009
