з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»
Ми - струни на бандурі долі,
І грає хтось на нас поволі
Мелодію просту життя,
З народження й до небуття.
Одні дзвінкі, як гай співочі,
Другі басять, мов темні ночі,
А треті плачуть і сміються…
Та як в мелодію зіллються,
Такий лунає дивний спів,
Що зачаровує й богів.
Здається час коли звучати,
Самі ми вільні обирати.
Та все не так: бо є Музика,
Що на бандурі струни смика.