КИЇВ – ЦЕШИН
Присвята мандрівці М
Мчав потяг з Києва до Львова,
Вночі – на Вроцлав сонний шлях…
Зустріла щиро польська мова
Колоссям стиглим на полях…
Сни українські багажами
Згубились в стукоті коліс,
А їм на зміну – ”Zapraszamy”,
Шелеснув придорожній ліс…
Хвилини в потязі останні,
Вокзальна звична метушня…
І перше чемне ”Proszę, panie”,
Яке вже чутиму щодня….
На Цешин! Образів лавина
Дарує польський світ мені.
Спливла за обрій Україна
Й десь рідно мріє вдалині…
