Син у бою поліг

з рубрики / циклу «Про долю»

Село гуло, ох новина,

Молились, як хто міг,

В Галини – страшна біда,

Дзвонили дзвони на весь світ,

Ридало небо дощем,

Лише від роду двадцять літ,

Чужому в серці щем.

А вона мати, Боже, збав,

Те горе пережити,

Жайворон в небо все пірнав,

А він хотів так жити!

Вірив в щасливе майбуття,

Ішов за мир в країні,

Віддав своє юне життя,

А матері ж віднині:

Завдав печалі на весь вік,

Страшенні ті страждання,

Зболеного серця біль і крик,

За що ж те покарання.

Коли кінець страшній війні,

Де ж відповідь шукати?

Наснився син для неї в сні,

Прокльони шле всім мати.

Кому нажива, Боже, мій,

Так буде ж з неба кара,

Звивається страшенний змій,

Все суне чорна хмара.

Горнеться небо до землі,

Немов хоче сховати,

Згиньте прокляті москалі,

Голосить бідна мати.

м.Славута,