Воїни, що встали із колін
На вітри накладено печаті –
Не вищать, не дмуть зі всіх сторін.
Ми навряд чи хочемо вмирати:
Тільки-тільки встали із колін.
А вищать над головами кулі.
А промокли берці під дощем.
На блокпості всі давно поснули,
Вартовий, як ангел із мечем,
Стереже ворота в рай. Так треба.
Бо земля своя – це рай, це все.
І летять снаряди просто з неба.
Журавлі несуть сумних пісень.
Холодно. Давно вже споночіло.
Спить удома кілька поколінь.
Воїни, давно вже посивілі,
Перші, може, встали із колін.
І уже не стануть на коліна,
Бо пізнали кару і ціну.
Тихо спи, натомлена країна.
Діти відстоять твою війну.
