04.02.2016 14:47
для всіх
171
    
  5 | 6  
 © Ольга Шнуренко

Солодкий трунок весни

за мотивами

"Ветерок с полей тепло приносит,
Горький дух лозины молодой...
О, весна! Как сердце счастья просит!
Как сладка печаль моя весной!"
Иван Бунин

За рікою луки зеленіють, 

Свіжість неймовірна від води;

Веселіше в лісі соловіють

Пісні птахів на усі лади…


Вітерець з полів тепло приносить, 

Дух гіркий лозини навесні.

О, весна! Як серце щастя просить!

Смуток солодом частує дні…


Зігріває сонце листя ніжно, 

Стежки оксамитові в саду.

Відчиняю душу в світ суміжний, 

І туди повільно я іду...


Не збагну, чому кохання - трунок, 

Хто мені дорожчий, а хто ні?

І чекаю щастя в порятунок, 

Хоч давно не вірю я весні!


Гірко, що безплідно витрачаю

Чистоту і ніжність кращих днів, 

Що один радію і ридаю, 

І тамую в серці біль і гнів…



м. Київ, 4.02.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.02.2016 10:00  Тетяна Белімова => © 

Чудовий вірш із нотками легкого смутку на споді! Вам, Олю, тонко вдалося передати цей елемент ідіостилю Буніна.
Дуже люблю цього письменника. Від "Життя Арсеньєва" ходила декілька днів ніби уві сні. Квінтесенція трагічної любові, яка сама себе з`їдає, сама себе знищує, коли і разом ніяк, і розлука вбиває. Не знаю, чи Ви читали цю річ? А ще оповідання "Наталі" зі збірки "Темні алеї". Це справжні одкровення.
Навіяли Ви на мене спогади про колишні дні))) Дякую!

 04.02.2016 21:53  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово.

А кохання - трунок, мабуть тому,

що воно (Кохання), містить безліч

різних смаків...

 04.02.2016 20:17  Каранда Галина => © 

знову сумно....