09.02.2011 17:23
-
307 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Рівнянин

Вірш, що його написано 28 січня 1994 року під час негоди.

В мені ось-ось помруть мої бажання

Стою і роздивляюся навколо. 

Переді мною розляглося поле 

Масне, вугільне, неосяжно голе. 

А брила ґрунту стиснула стеблину 

Давно померлу, висотану груднем. 

Уже добу дощисько ллє марудний, 

І вітер, як сержант, штурляє в спину. 

Так хочеться зіллям на землю впасти, 

Щоб вогкістю до решти розмочило, 

Щоб зникнути, забути кволе тіло, 

Бо животіти в цій зимі несила. 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.10.2011 22:36  Єва Психея 

мені сподобався вірш...


назва дивна..