Невинна казка про курку та курощупа
з рубрики / циклу «ЗАЯТРИЛОСЬ КАЛИНОВЕ ГРОНО»
– все время спасать народ. Не надо никого спасать.
Во всяком случае, у меня нет ни малейшего желания
этим заниматься. Каждый в конце пути получит свое.
Что заслуживает – то и получит»,
Андрій Макаревич, лідер «Машины времени».
В краю, де язиком назвали мову,
Де жити мирно зроду не любили,
Зростили люди курку двоголову
Й на герб її зображення вчепили.
Назвали досить дивно – «голуб міра»,
Імперську тую диковинну пташку.
З державою її годує віра
І люди, хоч самим живеться тяжко.
Гребе та курка чвари до нестями
Й бовти несе на радість курощупу.
З них «мір» страшний з розбоєм і смертями
Війне, як розтрощити шкаралупу.
А курощуп бовтами котить лихо,
Щоб нагло у чужім краю розбити.
Розливши сморід, зачаїться тихо,
Моменту жде земельку прихопити.
А що ж на те народ куриний каже?
В людей завжди ж на спротив є можливість.
На спротив?! Горлопанять: – То все наше!
Бовти, мов, історична справедливість!
Хоч хто б подумав – курощуп не вічний.
Вершитель «мирних» воєн і розбою,
«Відкине лапті» в добрий час магічний
І курку в пекло забере з собою.
Тоді почнуть: «Спасайте! Ми не винні!».
Або замимрять ще що в тому дусі…
Чи курка, чи бовти її первинні,
Хай кожному воздасться по заслузі.
