В передчутті
Заплакала тоненько спрагла скрипка
В прозорих пальцях вітра-скрипаля.
Клен руку до чола приклав – чи видко
Дівицю-весну хоч із віддаля?
Вона, мабуть, неспішно чепуриться,
Намисто обира, плете вінок.
І журиться в старім садку криниця,
Бо скучила за блискотом зірок.
У насінинах сплять маленькі квіти
І сниться їм травневий теплий дощ.
Замріяно погойдуються віти
Й дріма під снігом в полі сонний хвощ.
Київ, 10.02.2016