10.02.2016 19:13
для всіх
334
    
  3 | 4  
 © Савчук Віталій Володимирович

Старість

Старість

з рубрики / циклу «струни»

Глибокі зморшки, погляд як вода

Крізь роки витіка десь у минуле.

Згадала час, як була молода

Життя своє і те що вже минуло.


Все було інше. Дні і вечори

Сам погляд інший і веселі трунки.

Все було інше в позавчОрашній порі

Життя як пісня. Миті, поцілунки.


Могла радіти всьому день до дня.

І не тяжка була щоденна праця.

Була тоді великою рідня, 

Що по святах любила зустрічаться.


Була сім’я. І трієчко діток.

Росли, міцніли душу зігрівали.

Кохання, як троянди пелюсток, 

Щоранку щиро в губи цілувала.


Все те пішло, скотилися літа, 

Як із гори стебло чортополоху

Вона одна. І хата он пуста

Лиш кіт вночі бува сполоха.


Підщочилась на призьбі, погляд десь

Туди, де сонце землю обіймає.

Сич на тополі вигукнув і щез.

Пішла до хати, сльози витирає.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.02.2016 15:19  Тая => © 

Дуже гарно. Згадала свою покійну бабусю. Сльози на очах.

 11.02.2016 10:34  Тетяна Белімова => © 

"Підщочилась на призьбі..." - геніальна знахідка, Віталію Володимировичу!
Болюча тема і водночас одвічна. Так минає людське життя.
Другий катрен бажано б підправити. І ритмічно складно, і рима десь відійшла. Якщо вийде, звісно)) І "витирая" - в українській мові це дієприслівник "витираючи".

 10.02.2016 19:28  Ганна Коназюк => © 

Пане Віталію, до сліз... Дуже зворушиво, правдиво, щиро. Люблю читати про старість... Кожен раз крається серце, але це так по-справжньому, вкотре вдивлятися в очі і зморщки людей, що прожили життя...
Дякую Вам за цей вірш!
В улюблене.