18.02.2016 11:23

для всіх

111

4 | 4

 © Оля Стасюк

Пролісок

Лаштуй свої списи.

Закрийся щитами.

Лаштуй собі вежі із білих снігів.

Я ж рвуся до сонця, до теплої мами, 

Я навіть крізь сніг твій холодний розцвів.

Намовила людство, 

Холодна й потворна?..

Вони мене рвуть.

Вони нищать мене.

І мелють вночі в небі сніг твої жорна, 

І серце радіє твоє крижане.

О зимо, 

Старезна як світ і ще важча, 

Лютіша за нечисть, 

Сильніша за грім, 

Я в темряві лісу, в самій його хащі

Проткну тебе списом блакитним моїм.

Зостануться білі крижини від тебе, 

Замовкнуть твої снігові ковалі.

А я синій клаптик красивого неба

На честь перемоги лишу на землі.