Пусти весну
Пусти весну. Вона в твоїх долонях.
І, певно, сумно їй. Пусти її, прошу.
Проріже холод шумами у скронях,
Коли її тримаєш знову, мов чужу.
Зима лежить за вікнами світанку,
Мете надворі снігом. І в душі.
Завісу знесли вітри, мов фіранку,
Десь мріями злягли всі спориші.
А ти стоїш. І крук лише на плечах.
У темному плащі, мов чорна ніч.
Я тільки чую спів сумний - лелечий,
Від холоду не стулю зовсім віч.
Ти чуєш? - тиша. Це зима надворі.
Весну, напевно, вже чекаєш й ти.
Чому ж тримаєш? Де поділись зорі?..
І як тепло у холоді знайти?, ,
А ти мовчиш. Світає біле сонце.
І хилить білі зіроньки до сну..
Мені щось шепче крізь мале віконце.
Коли ж відпустиш сонячну весну...
