Привіт, весно
Я чекаю. Нам проб`є надіями сонце.
Воно світить, і добре, не так, як колись.
Я вже знаю тепер, хто ти, моя незнайомце,
Я ще досі згадаю, як круки чорняві знялись.
Ти весна? Я гадала, тепер вже впізнаю.
Але очі у тебе сьогодні сумні...
Ти мовчиш, ти тремтиш, і чого- я не знаю,
Я ж гадала, прошепчеш хоч слово мені.
Метушня, як завжди, в мене, весно, у місті
А лелеки злетіли на чорний перон.
Ти давно не несла, моя подруго, вісті.
Ну а я не зайшла десь в потрібний вагон.
17.02
