Зацілований вітер надії
Обіймає, лоскоче волосся.
Розлітаються в вирій мрії,
Забираючи запах колосся.
Закружляла мелодія осені.
Промінь останній, цілований,
Ходить десь поряд, геть босий,
Холодом й смутком змарнований.
Залетів у віконце і раптом -
Зник між перлинами подиху.
Я зачекаю його. Мабуть, варто
Чекати цей промінь захований…
Розлітаються мрії під хмарами,
Промінь останній…плаче.
Наша ілюзія маревом
Щастя чекає терпляче.
