Моя Марія
Солов’їні ранки, веселковий гай,
Серце прагне щастя…Щастя – Україна.
Кольорові води, ніжний водограй -
Все це моя рідна Батьківщина.
Була… А нині подих смерті
Розносить буйний вітер навкруги.
Стріляють, гинуть і крізь чорні нетрі
Вкривають кров’ю землі береги.
Я бачу смерть…Вона вже досить близько.
Одна лиш мить і вже тебе нема.
Вбиваєте братів?О Боже, як це низько!
Де ваше серце, розум, голова?
Де співчуття? Де радість? Де любов?
Немає? То хіба ж ви люди?
Гармати, гради та червона кров.
Стріляйте в серце, прямо в груди.
…Розірвана, знівечена, смутна,
Моя єдина та така кохана.
О Батьківщино, зранена та все ж жива
Ти моя рідна, нездоланна.
А я твоє дитя! Мала комета.
Пробач. Не можу зупинити цю війну.
Я закричу щосили, на усю планету:
«Тебе я, Україно, більш за все люблю».
Бо ти моє життя, моя надія,
Моя красуня, мелодійний світ.
Ти мій цілунок, ти моя Марія,
Ти будеш жити, рідна, ще мільйони літ.
