21.02.2016 15:35
для всіх
156
    
  3 | 3  
 © Стасюк Ірина Сергіївна

Моя Марія

Солов’їні ранки, веселковий гай, 

Серце прагне щастя…Щастя – Україна.

Кольорові води, ніжний водограй -

Все це моя рідна Батьківщина.


Була… А нині подих смерті

Розносить буйний вітер навкруги.

Стріляють, гинуть і крізь чорні нетрі

Вкривають кров’ю землі береги.


Я бачу смерть…Вона вже досить близько.

Одна лиш мить і вже тебе нема.

Вбиваєте братів?О Боже, як це низько!

Де ваше серце, розум, голова?


Де співчуття? Де радість? Де любов?

Немає? То хіба ж ви люди?

Гармати, гради та червона кров.

Стріляйте в серце, прямо в груди.


…Розірвана, знівечена, смутна, 

Моя єдина та така кохана.

О Батьківщино, зранена та все ж жива

Ти моя рідна, нездоланна.


А я твоє дитя! Мала комета.

Пробач. Не можу зупинити цю війну.

Я закричу щосили, на усю планету:

«Тебе я, Україно, більш за все люблю».


Бо ти моє життя, моя надія, 

Моя красуня, мелодійний світ.

Ти мій цілунок, ти моя Марія, 

Ти будеш жити, рідна, ще мільйони літ.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.02.2016 10:26  Тетяна Белімова => © 

Важко...
Близькі Ваші почуття і роздуми!
Чудовий вірш!

 21.02.2016 18:13  Григорій Божок => © 

Чудовий патріотичний вірш. Бажаю успіхів!