12.04.2014 13:11
18+
146
    
  2 | 3  
 © Ірина Червінська-Мандич

У кожного, хто малює, своя Марія,

У кожного, хто читає, приватний Фройд,

Хто просить – знає – перед плечем німіє,

Хто в шапку кидає – ще без тавра «герой».

У кожного, хто іде – костури – до неба,

А в ноосфері стогнуть «якби» й «але»:

Якби ж то жили ми під покровом Феба,

Але ж занадто сонце у нас мале…



12.04.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2014 11:20  Тетяна Белімова => © 

Це теж ніби продовження вічного "у кожного своя доля..." І водночас, Іринко, ти мене вже пробач, це так філологічно:
"У кожного, хто читає, приватний Фройд"... Це майже як постулат моєї улюбленої рецептивної естетики! Про Марію - теж))