Хто ми?
з рубрики / циклу «Діти твої, Україно.»
О, Леле моя, я з тобою,
Пліч-о- пліч поряд вперто йду.
Лиш слово маючи за зброю
Все ж прагну зупинить орду…
Розп’ята хижою юрбою,
і навіть для дітей чужа,
укотре виступаєш у двобої,
життя чи смерть на терезах…
Ніяк не заспокоїться, біснує,
Так званий, «братній наш народ»,
Віками на кістках танцює,
кружля смертельний хоровод…
О, Леле моя, доле безталанна,
Та ж знов катки історії по нас.
Пульсує незгоєнна рана,
і кровоточить повсякчас…
То хто ми? Згублені? Забуті Богом душі?
Ми байстрюки, ми сироти? Раби?
Я маю знати, люди, мушу!
Не хочу бути однією із юрби!
