12.03.2016 21:52
для всіх
144
    
  4 | 4  
 © Анна Ольтенберг

На зламі

Дорогий мій, сонячний, озвися!
Може, й справді, краще так, — мовчи...
Ліна Костенко

Його долоні, ніжні, як весна... 

Палкі слова, далекі від нещасть. 

А серце й досі дотліва дотла,  

І мучить біль обпалених зап`ясть. 


На зламі днів, на зламі доль і нас 

В його глибінь я кинусь від тривог. 

А ти лиш раз, єдиний тільки раз 

Веди мене в жагучий наш фокстрот. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2016 09:48  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно, Аню! Бажаю, аби музика фокстроту лунала у ваших серцях завжди!

 14.03.2016 09:13  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Відчувся танець.
Чого там "єдиний тільки раз". Життя продовжується! І воно прекрасне!

 13.03.2016 17:56  оксамит => © 

Анічка. як завжди відчутно! Кожен крок у танці, музиці і у Вашому сердечку...

 13.03.2016 10:45  Ольга Шнуренко => © 

Чому серце дотліва, якщо в нього руки ніжні, як весна?

 12.03.2016 22:25  Світлана Рачинська => © 

Запальний такий, рішучий характер твору!... А головне - танець. Забрала в улюблене, Анно!!!)