14.03.2016 09:59
18+
86
    
  3 | 3  
 © Оля Стасюк

Море

Море

Море жене свої хвилі із білою піною, 

Море хвилюється тихо і бризкає сірим камінням.

Море колись

Дуже прагнуло стати людиною, 

Море хотіло кохати до краплі, до сині –

Так, щоб зайнялось кохання всіма горизонтами, 

Щоб божеволіли чайки і вітер зривався.

Море тоді б не ховалося бухтами й гротами, 

Море тоді б не утратило миті і шансу.

Але йому не дано.

І хвилюється море.

Бризкає піною, хвилі накочує темні.

Як же ці люди?

Кохання ж таке неозоре!

Мають кохання і гублять настільки даремно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.03.2016 05:29  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Чудове зіставленя...
Море - аmore...

 14.03.2016 11:53  Каранда Галина => © 

а може, воно і кохає? Землю... причому - взаємно...

 14.03.2016 10:10  Тетяна Белімова => © 

Складна філософія. Не всі гублять. Але є такі, звісно. Особисто топчуть.... Може, вони теж "морські"? Нетутешні?