Не чекайте чогось неймовірного
Чорнотілі дерева вплели до небес свій вінтаж.
Підіймаються трави і ледве дрижать у тумані.
Людство випило зиму, її відтерпіло, як шарж.
І застигло в чеканні нового розчарування.
Не чекайте чогось неймовірного. Весни будуть.
Розлетяться, як пух, парком бризнуть дрібнесенько квіти.
Але ви вже вмільйонне загубите повністю суть.
Проковтнете весну
І будЕте чекати на літо.
