Піаністка
Ноти рядочком лягають на клавіші.
Дівчинко ніжна, дитяча й наївна!
Світ цей, що дико кидається завше,
Ти зупинила й розтерла по стінах.
Він не наважиться зовсім напасти.
Ти тут під захистом клавіш й мелодій.
Музика, ангел з волоссям хвилястим,
Спинить мечем своїм галас пародій,
Спинить всі закиди, стріли і вирви,
Спинить усе – до краплини отрути,
Тільки аби лилась пісня красива,
Тільки, аби тобі дихати й бути.
Хай не спиняється дихання клавіш,
Хай не змовкає раптово твій голос –
Світ цей, що дико кидається завше,
Впав до педалей, як зрізаний колос.
Світ цей скорився, замовк і зайнявся,
Він вже не дикий і він вже не грізний –
Він від цих клавіш розбився у стрази,
Він розчинився в твоїй теплій пісні.
