Кілометри
І коли залишаються тільки якісь кілометри –
Ані тиша, ні сумнів, ні дружба, ні сором”язливість, -
Вже, здається, стискається навіть вся наша планета,
Зупиняється, тільки аби ми скоріше зустрілись.
Вогнечолі міста розпадаються раптом у порох.
Ранок сірі дороги витягує рівно, як струни,
Щоби тільки скоріше відчула я теплий твій подих,
Щоб очей твоїх зблизька надпила зацукрений трунок.
І нехай вже за нами здіймається місто із пилу,
І дороги, і вулиці знову беруться клубками,
І Земля розпрямляє свої заклубочені милі, -
Ані сумнів,
Ні час,
Ані простір не стануть між нами.
