Оля Стасюк Розступіться, стіни
Простору б ковток.
Дотягнутись рвучко до самих зірок,
І мороз здолати…
Босою би в сніг…
І скорити вітер, щоб в ліси забіг.
І нехай вогнями повниться Земля,
Нині ж ніч невинна, ніби немовля:
Не мете, не віє, зупиняє сни
І до них вливає крапельки весни.
Огортає простір срібним молоком
І кладе сніжинки щільним килимком.
Заганяє коней в стайні золоті
І пускає щастя тихо по землі.
21.03.2016 01:08 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарно! Особливо про коней у золотих стайнях! |
18.03.2016 22:08 Олена Коленченко => © |
 Чудово) |
18.03.2016 20:25 Каранда Галина => © |
 краса) |
18.03.2016 11:42 Ольга Шнуренко => © |
 "...вогнями повниться Земля, ніч невинна, ніби немовля, простір срібним молоком, сніжинки щільним килимком" - ТАК ГАРНО Й ЦІКАВО! |
18.03.2016 09:38 Тетяна Белімова => © |
 Олю! Ти просто заворожила видивом весни і щастя))) |