17.03.2016 17:25
для всіх
205
    
  2 | 2  
 © Полічковський Олександр Віталійович

В полоні зеленого змія

Він був архітектор 

І майстер хороший,  

У тяжких трудах 

Заробляв собі гроші. 

 

Ім’я мав Петро він,  

Був сином Миколи,  

А стать архітектором 

Мріяв ще з школи. 

 

І був архітектор 

Веселої вдачі,  

Проекти він креслив,  

Робив «крутим» дачі. 

 

І все було б добре,  

Коли б в дні зарплати 

Умів завжди вчасно 

Додому вертати. 

 

Адже до зарплати 

Іще як в доплату 

Просили «за стіл» 

Випить чарку хлоп’ята. 

 

Вони його дружньо 

До столу садили 

І труд його часто 

Чарками цінили. 

 

У чарках, звичайно,  

Була не вода,  

Таїлась там хижа 

Горілка-біда. 

 

Любив свою хату 

І дочку Олену,  

Тепер любить в пляшках 

Зміюку зелену. 

 

І вже він не має 

Поваги й подяки,  

Тепер він алкаш,  

Архітектор ніякий. 

 

А змій, що був в чарках,  

Йшов з рота піною,  

Цінили людину 

Не тою ціною. 



2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.03.2016 01:11  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно. Актуально у всі часи...

 17.03.2016 17:49  Ліна Кутарба => © 

Повчальний вірш. Кажуть, що талант не проп`єш (хоча можна й посперечатися), а ось повагу в першу чергу втратиш. А потім, що страшніше, й самоповагу.