Ми всі у білому полоні...
Він мовчазний, він крижаний.
Занурюю у сніг долоні,
Ховаю дотик свій німий...
Минай мене, допоки можна,
Бо далі - сонце у вогні.
Бо далі - погляди тривожні,
І серце навпіл у крові...
Ми всі у білому полоні -
Повільні сни дарують час...
Та чи приспати можна долю?
Усе вже обрано за нас?..
Україна, Ірпінь, Січень, 2018
