Струмки
Струмки пронизують артерії,
І лід тонкий тріщить вже скорений,
Скрізь розквітає нам поезія,
Квітує настроями створення.
Радіє місто першим проліскам,
Що зиму відігнали з обрію,
І ніжні, ледь помітні доторки,
Весни прокинулася магія.
Я слухаю весняний відгомін,
Я знаю він несе відродження,
Вітаю вітер довгожданих змін,
Та все ж душа іще стривожена.
