13.03.2016 16:49
для всіх
100
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Весняна надія

Темрява відступить незворотньо, 

Свічку запалити зможе кожен, 

І побачить - відійшла самотність, 

Скільки нас? уже багато, схоже.


Відступає ніч, приходить ранок, 

Із весною повертає пісню, 

Випускає із жорстоких рамок, 

У яких завжди занадто тісно.


Птахом відлетить у чисте небо, 

Лід, що зиму все тягнув додолу, 

І наповнить землю світлий щебет, 

Щоб журба не зводила ніколи.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2016 09:45  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно, Маріанно! Нехай так і буде!

 14.03.2016 08:47  Тетяна Чорновіл => © 

Бувають у житті моменти... душевної темряви, ждеш-не діждешся, коли вона відступить, незалежно від пори року.
Нехай минає!

 13.03.2016 22:26  Ольга Шнуренко => © 

Дуже схожий сюжет і у Вас, і в мене, бо весна - це спільна тема, але як по-різному викладені думки! У кожного поета свій унікальний стиль і форма - саме ця відмінність цікава!